З кожним роком міжнародні гранти стають невід’ємною складовою розвитку наукової діяльності та розширення освітніх горизонтів для українських університетів. Але як досягти успіху в отриманні фінансування від програм Європейського Союзу? Про свій досвід, труднощі та досягнення у цій сфері розповіла доцент кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування Сумського державного університету Юлія Серпеніновою.
– Юліє Сергіївно, розкажіть, будь ласка, які гранти ви отримували і які з них стали для вас успішними прикладами?
– Ми з колегами подавали багато різних проєктів, і серед успішних варто відзначити два проєкти Жана Моне, зокрема модуль Жана Моне. Також ми мали успіх у білатеральних грантах, таких як Австрійсько -український та Австрійсько-словацький. Крім того, я отримувала кілька стипендій від Словацької національної стипендіальної програми.
– Чи важко було підготувати заявку на проєкт Жана Моне?
– Перший раз було дуже складно, оскільки я не мала жодного досвіду. Пункти заявки здавались мені незрозумілими, але завдяки допомозі двох більш досвідчених колег, ми все ж успішно підготували перший проєкт. Це тривало близько місяця і вимагало великих зусиль. Однак з часом, отримавши досвід, вже другу заявку було готувати набагато легше.
– Яка специфіка білатеральних грантів і в чому їхні переваги?
– Білатеральні гранти зазвичай стосуються співпраці між двома установами з різних країн, часто університетами. Ці проєкти закладають основи для подальшої наукової та організаційної співпраці. Наприклад, у наших випадках Австрійсько -український та Австрійсько-словацький гранти допомогли налагодити плідну кооперацію між університетами та заклали основу для нових спільних проєктів і публікацій.
– Яка ймовірність успіху при подачі заявок на білатеральні гранти?
– За мій досвід, із п’яти поданих заявок підтримали дві. Тобто, статистика успіху в моєму випадку становила дві з п’яти.
– Як ви реагуєте на невдачі, коли отримуєте негативну відповідь на заявку?
– Я намагаюсь ставитися до цього філософськи. Навіть якщо заявка не була підтримана, це завжди досвід і розширення контактів. Наприклад, коли наша словацько-українська заявка не була підтримана, ми продовжили співпрацю з колегами з Братислави, і це зрештою призвело до участі в конференціях, написання наукових публікацій, а також пропозиції працевлаштування.
– Який досвід у вас з індивідуальними науковими грантами?
– Мені особливо подобаються індивідуальні стипендії, як, наприклад, Словацька національна програма. Вони передбачають менше бюрократії, не потрібно управляти командою, і це зосереджує фінансування на наукових дослідженнях одного науковця. Цей тип проєктів мені найбільше до душі.
– Що би ви порадили науковцям, які тільки починають подавати заявки на міжнародні гранти?
– Я б порадила звернутися за допомогою до досвідчених колег, які вже мали успішні заявки. Це допоможе уникнути багатьох технічних труднощів. Також важливо не зволікати з подачею першої заявки, навіть якщо це складно. І, звичайно, готувати свій бекграунд завчасно: мати резюме, список публікацій, інформацію про попередні проєкти.
Успіх у грантових програмах – це не тільки фінансова підтримка, але й нові можливості для розвитку наукової кар’єри та розширення професійних горизонтів. Бажаю всім успіхів!
Публікацію підготовано в рамках проекту «Досвід ЄС для підвищення працевлаштування молоді через розвиток професійних навичок» (ERASMUS-JMO-2021-MODULE – SKILLS4JOB – 101047867), який реалізується за підтримки програми Жан Моне ЕРАЗМУС+.
Фінансується Європейським Союзом. Проте висловлені погляди та думки належать лише авторам і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з освіти та культури (EACEA). Ні Європейський Союз, ні EACEA не можуть нести відповідальність за них.