Професор кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування ділиться враженнями щодо свого перебування у Польщі за стипендіальною програмою Lane Kirkland:
«Пройшов місяць і можу поділитися першим досвідом адаптації в Польщі.
Як викладач, щодо освіти, при наймні порівнюючи з власним досвідом, не можу сказати, що вона гірша чи краща від вітчизняної. Відмінності однозначно є. Якщо ми намагаємося більше підібрати матеріалу в презентацію, щоб полегшити життя студенту, то тут дається більше посилань на самостійне опрацювання. При чому після першої лекції окрім посилань отримала 2 книжки додатково: одна 700 сторінок, інша 312. Одна польською, інша англійською. Після другої лекції виявилася така ж сама картина за обсягом додаткового матеріалу. То якщо бути дуже добросовісним, як я, то тиждень читала ті книжки. В Україні весь час мріяла про вільний час для читання книжок(«Бійтеся своїх бажань» цитую коліжанку Елена Крень).
Висновок 1: студент повинен бути дуже самостійним
Платформи використовуються різні. Від власної кампусовськоі до Teams. При чому з розкладом трохи халепа. Весь час плутаю, які пари через тиждень, а які щотижня. Приходиться заходити і перевіряти себе, щоб нічого не пропустити.
Висновок 2: потрібна організованість особливо, якщо в тебе курси з різних факультетів.
Дуже багато проводиться різних заходів: кіно, вистави, творчі вечори тощо, але чомусь мені здається, що у нас би молодь на таке не ходила. В Любліні, на мою думку, або краща промоція заходів, або їх тут просто більше. Ну або я просто не мала часу на такі речі в Україні. От наприклад субота, вихідний, але маю дві екскурсії. Неділя поїздка на Майданек. І так кожні вихідні, якісь заходи та події. Варто врахувати, що досить багато подій. безкоштовних і доступних для всіх.
Висновок 3: тут цікаво.
А ще кухня дуже схожа на українську. І все можна купити, навіть більше (це стосується там сала, оселедця і тд для поціновувачів). Окрім сушеної рибки. Чомусь у них таке не їдять.
А ще сумую за кавою з улюбленої кав’ярні Кофеман. Тут чомусь скільки не купую каву, вона інша, не така.
Для тих хто вважає, що в Польщі не люблять українців, хочу сказати одне: до Вас відносяться так, як ви себе поводите. Я ні разу ні на хвилинку не відчула таких інтонацій. Всі приязні, чемні і відповідальні.
Заходів дійсно дуже багато. За місяць із масштабних по проекту відвідала 2 бізнес форуми і 2 конференції. Всі цікаві, але нові контакти і знайомства можна отримати тільки офлайн, коли віч-на-віч спілкуєшся з людьми. Онлайн нажаль таких можливостей не дає.
Тут, слава Богу, локдауну немає, то можливості спілкування є. В Любліні більше 40% вакцинованих, але це нижче ніж в інших регіонах. Майже всі ходять в масечках в закритих приміщеннях. Місто чисте і сповнене життям, туристами і просто такими заглядаками як ми».