Фінансові виклики, що постали перед Україною в умовах повномасштабної війни, вимагають переосмислення ролі державного боргу та його впливу на економічну політику загалом. Тоді як традиційне уявлення про борг зводиться переважно до ризиків і обмежень, сучасні підходи дедалі частіше розглядають державні запозичення як потенційний драйвер економічного зростання. Питання полягає в тому, як Україні, яка перебуває у вкрай складних безпекових умовах, трансформувати управління боргом на користь як для воєнного часу, так і для післявоєнної відбудови.
- Роль державного боргу в економіці: теорія і сучасні тенденції
1.1. Класичний і кейнсіанський погляд
У класичних економічних теоріях наголошується на негативному впливі високого державного боргу: зростає навантаження на бюджет, з’являються макроекономічні ризики, підвищуються ставки запозичень, а в найгірших сценаріях уряди можуть втрачати контроль над фінансовою системою. Проте кейнсіанська концепція — і низка сучасних модифікацій цієї парадигми — свідчить, що державні позики можуть мати потужний стимулювальний вплив за умови, що залучені ресурси прямують на продуктивні інвестиції: розбудову інфраструктури, модернізацію промисловості та розвиток людського капіталу.
1.2. Синергія інфраструктурних проєктів та макроекономічної стабільності
Якщо кошти від запозичень спрямовані на важливі інвестиційні проєкти — дороги, мости, цифрову інфраструктуру, систему охорони здоров’я тощо — це створює мультиплікативний ефект. Завдяки збільшенню зайнятості та зростанню продуктивності з’являються додаткові податкові надходження, якими можна покривати витрати на обслуговування боргу. Така логіка лежить в основі європейських практик: безліч країн ЄС використовували державне фінансування як «стартовий капітал» для економічного злету в післякризові періоди.
- Воєнні реалії в Україні: навіщо потрібні запозичення?
2.1. Воєнні витрати та підтримка населення
Повномасштабна війна вимагає значних ресурсів як для утримання обороноздатності, так і для забезпечення соціальної стабільності всередині країни. Зброя, військове обладнання, логістика, виплати військовослужбовцям та допомога внутрішньо переміщеним особам — усе це формує додаткове фіскальне навантаження. Без державних позик і зовнішньої фінансової допомоги такі витрати швидко перевищили б можливості бюджету.
2.2. Зовнішня і внутрішня допомога
Україна активно залучає кошти від міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк), урядів країн-партнерів, а також емісії воєнних облігацій для населення та бізнесу. Ці ресурси забезпечують критично необхідну ліквідність і дозволяють уникнути надмірної емісії національної валюти (що могла б призвести до гіперінфляції). Водночас важливо сформувати таку структуру боргу, яка не стане «пасткою» для економіки після закінчення бойових дій.
- Післявоєнна відбудова: коли борг перетворюється на інвестицію
3.1. Масштаби реконструкції: виклик і можливість
По завершенні активної фази війни Україна зіткнеться з надзвичайними масштабами руйнувань — інфраструктура, промисловість, житловий фонд, освітні та медичні заклади. Проте саме цей фактор може стати «точкою зростання»: якщо післявоєнна відбудова буде чітко скоординована та профінансована державним і приватним капіталом, у тому числі борговим, це здатне запустити новий цикл економічного розвитку. Залучення коштів на вигідних умовах під реконструкцію стане каталізатором не просто повернення до довоєнного рівня, а якісного стрибка.
3.2. Європейський досвід відбудови
Приклади Німеччини та інших європейських країн після Другої світової війни демонструють, як ефективно конвертувати зовнішню допомогу та державні позики у майбутнє зростання. План Маршалла став символом того, що «добрі борги» можуть швидко окупитися завдяки стрімкому економічному відновленню і розширенню експортних ринків. Щоб цей сценарій реалізувався в Україні, потрібні чіткі пріоритети: інфраструктура, енергетика, цифровізація, оборонно-промисловий комплекс тощо.
3.3. Структура боргу як запорука стабільності
Для використання боргових ресурсів на користь економіки критично важливо планувати структуру боргу. Збалансованість між довгостроковими та короткостроковими зобов’язаннями, між фіксованими та плаваючими ставками, а також між внутрішніми та зовнішніми позиками дає змогу уникнути боргових «шоків» у майбутньому. Трансформація боргу в інвестиційні проєкти з високою доданою вартістю забезпечить постійний потік доходів для його обслуговування.
- Управління боргом: ключові принципи й виклики
4.1. Інституційна прозорість та контроль
Найважливіший елемент успішної боргової політики — прозорість процесів. У ЄС існують незалежні фіскальні ради, рахункові палати, механізми парламентського контролю, які відстежують ефективність використання позик і попереджають корупцію. Для України надзвичайно важливо посилювати антикорупційні органи та розвивати дієві громадські ініціативи, що контролюватимуть розподіл коштів. Таке середовище підвищує довіру міжнародних кредиторів і полегшує доступ до дешевших ресурсів.
4.2. Гнучка монетарна політика
Національний банк України відіграє критично важливу роль у формуванні боргової архітектури. З одного боку, НБУ має підтримувати ліквідність в умовах воєнного стану, з іншого — стримувати інфляційні ризики й захищати стабільність національної валюти. Баланс між цими завданнями вимагає чіткої координації з урядом та максимального використання інструментів регулювання грошово-кредитного ринку.
4.3. Оптимальна структура боргових інструментів
Країни ЄС пропонують досвід диверсифікації боргових портфелів. Облігації з різними термінами погашення, валютою випуску та типами ставок — усе це дає змогу зменшити вразливість до коливань світових ринків і валютних курсів. Військові облігації для громадян і бізнесу в Україні вже стали позитивним прикладом внутрішнього фінансування, яке зміцнює економічний патріотизм і водночас дає уряду оперативну ліквідність.
- Європейський досвід і його застосування в Україні
5.1. Залучення структурних фондів та спеціальних програм
У Європейському Союзі існують різноманітні програми фінансової підтримки: від регіональних фондів до тематичних проєктів з розвитку інновацій. Після наближення України до стандартів ЄС і поступової інтеграції, у перспективі відкриються додаткові можливості для грантів, пільгових кредитів та інших форм допомоги. Здатність країни презентувати чіткі дорожні карти економічного розвитку (з урахуванням довготривалих інтересів Європи: «зелена» енергетика, цифрові платформи, військово-технічний потенціал) збільшить шанси на залучення потужного фінансування.
5.2. Реформи для покращення інвестклімату
Окрім суто фінансового аспекту, європейський досвід підкреслює важливість конкурентного середовища, прозорого правосуддя та рівних правил гри для всіх учасників ринку. Щоб державний борг став драйвером, потрібно стимулювати приватний сектор і створювати довгострокові економічні перспективи. Зокрема, великі інфраструктурні проєкти, реалізовані за рахунок державного боргу, мають передбачати ефективні механізми публічно-приватного партнерства, чіткі тендерні процедури та високий ступінь звітності.
- Рекомендації для України: як перетворити борг на рушійну силу
- Створити довгострокову стратегію розвитку з переліком пріоритетних секторів (інфраструктура, енергетика, оборонно-промисловий комплекс, IT, освіта й наука). Боргові інструменти повинні бути «прив’язані» до проєктів, що генеруватимуть додану вартість.
- Посилити прозорість та підзвітність через незалежні аудиторські органи, громадські ініціативи та сучасні електронні платформи контролю над держзакупівлями.
- Диверсифікувати структуру запозичень: коротко- і довгострокові облігації, внутрішнє та зовнішнє фінансування, залучення міжнародних організацій. Такий підхід знизить ризики надмірного навантаження на бюджет.
- Розвивати партнерство з ЄС та іншими глобальними інституціями, зокрема використовуючи грантові і пільгові програми підтримки.
- Реформувати судову й правоохоронну системи, щоб гарантувати захист прав кредиторів і прозорість бізнес-середовища — це безпосередньо впливає на вартість запозичень та інвестиційну привабливість.
- Синхронізувати монетарну та фіскальну політику, щоб уникнути інфляційних «пасток» і забезпечити стабільність гривні.
В умовах війни державний борг для України є не лише вимушеним способом покриття нагальних витрат, а й шансом закласти підвалини економіки майбутнього. Приклади європейських країн показують, що ефективне управління запозиченнями може слугувати потужним двигуном модернізації й економічного зростання, якщо дотримуватися принципів прозорості, відповідальності та довгострокового бачення.
Післявоєнний період відбудови стане вирішальним у формуванні нової економічної моделі України. Якщо вдасться скоординувати державні позики з реальними потребами інфраструктури, промисловості та людського капіталу, а також забезпечити належний моніторинг витрат, тоді державний борг перетвориться на інвестицію, а не на фінансове ярмо.
Зрештою, саме зараз визначається, чи вийде Україна з війни із застарілою економічною структурою, чи ж зможе використати боргові механізми як інструмент системного розвитку, закріпившись серед найперспективніших ринків Європи. Ключ до успіху — стратегічне мислення, ефективна взаємодія з міжнародними партнерами та забезпечення прозорості на всіх рівнях фінансово-економічного управління.
Публікацію підготовано к.е.н., старшим викладачем кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування Овчаровою Наталією. Інформація є частиною проекту ««EU experience in public debt management: conclusions for Ukraine in the war and post-war period» (101127602-EUEPDM-ERASMUS-JMO-2023-HEI-TCH-RSCH), який реалізується за підтримки програми Жан Моне ЕРАЗМУС+.
Фінансується Європейським Союзом. Проте висловлені погляди та думки належать лише авторам і не обов’язково відображають погляди Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з освіти та культури (EACEA). Ні Європейський Союз, ні EACEA не можуть нести відповідальність за них.